Я народився 1 липня 1944 року в селі Тисауйлак на Закарпатті. Наскільки я пам'ятаю, до років мого дитинства, я бачу мою сім'ю, інтегровану з місцевою громадою, польською та угорською, які культивували спільну традицію взаємної поваги та віри. 17 вересня 1939 року вторглися радянські війська, і наш упорядкований світ зруйнувався. Мій дід Стефан Кубяк був заарештований і вивезений у невідоме місце, частину сім'ї відправили до Казахстану у товарних вагонах, а мій дядько провів шість років у таборі на Кольському півострові. Другий записався до армії генерала Андерса і воював під Монте-Кассіно. Ці події вплинули на моє життя та мою творчість.

З ранніх хлоп'ячих років я захоплювався скульптурою. Я також спостерігав за динамічно змінюваною реальністю. Я бачив і бачу зло, яке систематично вносять у наше життя, індоктринацію сусідів, яка позбавляє нас гордості за наше походження. Фальсифікацію історії та стирання нашої національної ідентичності та спільного існування. Я хотів би, щоб мої роботи принесли глядачеві хвилини роздумів і нагадали про героїчні вчинки польського та угорського народів, а також усвідомили величезний масштаб заподіяних нам страждань. У моїй вирізьбленій у дереві історії супроводжує віра, без якої ми як нація не вижили б, ні нашу Польську, ні Угорську Голгофу.